Elite-Dance

Сьогодні нашій студії 18 років.

Тобто офіційно в нас є ще одна дитина, яка вже стала повнолітньою 😄

18 років тому це все було значно менше: менше людей, менше досвіду, менше проблем, менше рахунків за комуналку 😅
Але бажання робити свою справу було приблизно таким самим.

За ці роки тут виросла величезна кількість дітей. Хтось прийшов у 4–5 років, хтось танцював до випускного, хтось уже привів до нас своїх дітей. Хтось став тренером. Хтось просто залишив собі дуже багато спогадів, медалей, друзів і відео, які краще нікому не показувати 😂

Змінювались зали, люди, правила, ціни, музика, костюми, ми самі.
А студія весь цей час росла разом із нами.

І якщо чесно, за 18 років ця «дитинка» доставила нам нервів не менше, ніж справжні діти 😄
Але й приводів пишатися — теж.

З повноліттям, ELITE DANCE STUDIO ❤️

18 років — а ми, схоже, тільки розігналися.

Сьогодні нашій студії 18 років.

Тобто офіційно в нас є ще одна дитина, яка вже стала повнолітньою 😄

18 років тому це все було значно менше: менше людей, менше досвіду, менше проблем, менше рахунків за комуналку 😅
Але бажання робити свою справу було приблизно таким же самим!

За ці роки тут виросла величезна кількість дітей. Хтось прийшов у 4–5 років, хтось танцював до випускного, хтось уже привів до нас своїх дітей. Хтось став тренером. Хтось просто залишив собі дуже багато спогадів, медалей, друзів і відео, які краще нікому не показувати 😂

Змінювались зали, люди, правила, ціни, музика, костюми, ми самі.
А студія весь цей час росла разом із нами.

І якщо чесно, за 18 років ця «дитинка» доставила нам нервів не менше, ніж справжні діти 😄
Але й приводів пишатися — теж.

З повноліттям, ELITE DANCE STUDIO ❤️

18 років — а ми, схоже, тільки розігналися.

У нас у студії багато років жив гібіскус. Хоча ми всі завжди називали його просто — наша китайська троянда 🌺

Він дістався нам дуже багато років тому і точно був частиною ELITE.

Переїжджав разом із нами із залу в зал, пережив ремонти, зміну приміщень, тисячі тренувань, музику, дітей, турніри… Коротше, в якийсь момент здавалося, що він був з нами завжди.

Потім наші старі зали перейшли до іншого колективу, і гібіскус залишився там.

Там за ним доглядали не гірше, ніж ми. Його любили, берегли й робили все можливе.

Але минулу зиму він не пережив.

Обстріли, постійні відключення світла, холод… Без нормального опалення врятувати таке велике дерево просто не вдалося.

І наче все. Історія закінчилась.

Але ні.

Як виявилось, колись наші клієнти відрізали від нього маленьку гілочку. Посадили у себе. Вона прижилася, виросла.

А згодом вони принесли її нам назад.

І сьогодні вона вперше зацвіла.

Дивлюсь на цю квітку і думаю, що ця історія взагалі не про гібіскус.

Іноді здається, що щось закінчилось назавжди. Що вже все.

А потім виявляється, що десь залишилась маленька частинка. Хтось її зберіг, виростив, не дав пропасти — і через роки вона повернулась.

Уже з новим корінням.

Напевно, так само і з людьми, і з тим, що ми робимо.

Ми ніколи до кінця не знаємо, що саме люди заберуть із собою після років у нашій студії.

Танці.
Спогади.
Друзів.
Характер.
Любов до цієї справи.

А хтось, як виявилось, буквально забрав із собою шматочок нашого гібіскуса 😅

І через роки повернув його назад.

Старого дерева вже немає.

Але сьогодні його маленька частинка знову зацвіла у нас.

І чомусь від цього дуже тепло. 🌺