Педагогічний музей України

Педагогічний музей України

Comments

Щира вдячність директору Oleksandr Mikhno, Вікторія Бондаренко та всьому колективу Педагогічний музей України за можливість доторкнутися до сторінок історії безцінних фондів музею. Професіоналізм, організація роботи на високому рівні, демократичність та доброзичливість в стінах Педагогічного музею України створюють сприятливі умови для досліджень. Дякую!
26 червня 2020 року об 11 год Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти проводить онлайн V Всеукраїнські Косачівські педагогічні читання «Освіта та виховання в родині Косачів», приурочені до 150-річчя Андроника Лазарчука, відомого українського художника і педагога-організатора художньої освіти на Волині і в Україні та 150-річчя від дня народження Лесі Українки. > Заявка учасника тут: > https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSd7EkhwiYFww4yJg-gDBVUHC1sb2Ue3TtR-K8QkJUZIPFdLiw/viewform > > > Інформаційний лист тут: > http://vippo.org.ua/view_news.php?id=3039
Приглашаем на рок-оперу "Белая ворона" 10 марта. Яркий, захватывающий шоу-спектакль. Последний раз в этом сезоне!!! Успейте увидеть! :-)
Нині дитячі майданчики є чи в кожному дворі і парку, тож важко уявити, що якісь 150 років тому навіть у великих містах не передбачалося жодного простору, призначеного саме для дітей. Що спонукало міських урядовців замислитися над питаннями організованого дитячого дозвілля? Коли, хто, де і чому започаткував створення дитячих майданчиків в Україні? Якими принципами та взірцями керувалися при створенні публічного простору для дітей? За який кошт їх створювали і утримували, як ці місця функціонували, хто їх відвідував? Які розваги та заняття пропонували перші дитячі майданчики і який персонал їх обслуговував? Про створення та перші роки функціонування «дитячих садів» і майданчиків в Одесі та Києві - у статті Валентини Шевченко..
Если вы часто посещаете разные города и страны, вы обязаны искать авиабилеты, по возможности дешево. Поиск будет очень удобным и простым, если вы используете приложение http://avia-agents.ru Функции поиска позволяют: - легко и быстро найти и отсортировать авиабилеты по соотношению цена / качество; - ежедневно следить за расписанием обновления дат очередных продаж дешевых рейсов; - построить лучший или создать подходящий маршрут; http://avia-agents.ru - произвести комплексный поиск предложенных рейсов в нужную точку планеты; - посмотреть цены на авиабилеты всех классов: 1-й, эконом, первичный, бизнес; - настроить фильтры и сортировку, чтобы получить лучшие предложения на дешевых рейсах; - прочитать подробное описание полета; - получить полную информацию о багаже и ручной клади; - сравнить цены на билеты на популярных сайтах; Кроме того, вы можете сохранить историю поиска и добавить лучшие цены в «Избранное». Ищите и находите лучшие предложения от авиакомпаний по всему миру: http://avia-agents.ru
https://ivet.edu.ua/events/plan-zakhodiv/eventdetail/282/naukovo-metodychne-zabezpechennia-profesiinoi-osvity-i-navchannia Науково-практична конференція Інституту професійно-технічної освіти НАПН України «Науково-методичне забезпечення професійної освіти і навчання» (28 березня 2019 року) https://ivet.edu.ua/events/plan-zakhodiv/eventdetail/283/naukovo-metodychne-zabezpechennia-profesiinoi-osvity-i-navchannia #конференція; #ivetua; #conference2019 #професійнаосвіта
ПРЕСС-РЕЛИЗ Виставка колекційних робіт Олексія Самойленка «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ: ПІЗНІЙ ПАЛЕОЛІТ» 24.03.2018 – 24.04.2018 Херсонська ОУНБ ім. О.Гончара (м. Херсон) 24 березня в 14:00 в Херсонській ОУНБ ім. О.Гончара (м. Херсон) відбудеться відкриття фотовиставки колекційних робіт А. Самойленка «Історія України: Пізній палеоліт». Багато глядачів можуть уявити собі історію, яка здійснювалось 500-800 років тому. А вже й складно уявити собі події, які відбувалися якихось 6 000 або навіть 8 000 років тому. Але давайте разом заглянемо ще в більш далеке минуле, відмотаємо час на десятки тисяч років і подивимося на світ Пізнього палеоліту. Період Пізнього палеоліту (50-10 тис. до нашої ери) здасться для багатьох глядачів тим часом, коли люди все ще ходили в шкурах, не мали писемності і нічого не могли залишити в спадщину. Але, мабуть, доведеться глибоко здивувати глядача, відкривши йому справжні скарби і показавши в рамках експозиції рідкісні цінності, які залишили нам, сучасним українцям, племена, які жили на території України в епоху Пізнього палеоліту. Так, наприклад, меандр - орнамент, вперше знайдений на території України (Мезинська стоянка) і датується 22 тис. до нашої ери, через багато тисячоліть стане одні з найпопулярніших орнаментальних мотивів багатьох цивілізацій Європи, Азії та Америки. В рамках фотовиставки байдужим не залишиться навіть самий вибагливий глядач. При роботі над колекційним виданням використовувалися артефакти, відзняті в різних музеях України. Трансформовані крізь авторську призму сприйняття побуту і навколишнього середовища епохи Пізнього палеоліту, музейні артефакти викличуть у глядача особливий інтерес. «Пізній палеоліт» - третя виставка в рамках приватного фотопроекту, над якою Олексій Самойленко працював протягом тривалого часу. Зібравши по крупицях цінну інформацію в різних музеях України, автор тепер в стінах Херсонської ОУНБ ім. О.Гончара представляє глядачеві свій погляд на епоху Пізнього палеоліту. В рамках виставки А. Самойленко знайомить глядача із зародженням перших ознак релігії і появою вірування, а також пояснює тісний зв'язок людей з живою і неживою Природою. Поряд з цим автор робить спробу трансформувати і візуально зобразити місцевість на прикладі знайденої в Межиріч карти, яка в сучасному світі вважається найпершою гео-картою, зробленою руками людини. Час проведення: 24 березня 2018 р. - 24 квітня 2018 р. Відкриття виставки: 24 березня об 14:00 Місце проведення: Херсонська ОУНБ ім. О.Гончара (м. Херсон, вул. Дніпропетровська, 2) Час роботи виставки: всі дні тижня (окрім п'ятниці) з 10.00 до 18.00 Вхід вільний

Contact information, map and directions, contact form, opening hours, services, ratings, photos, videos and announcements from Педагогічний музей України, Community Museum, Володимирська. 57, Kyiv.

Operating as usual

150 років тому народився Сагарда Микола Іванович, український історик, бібліограф, теолог та педагог.
Закінчив Переяславське духовне училище, Київську духовну академію; викладав у Полтавській духовній семінарії. Протягом 1890-х років надрукував низку праць з історії, теології та філософії.
Упродовж майже 20 років працював в Санкт-Петербурзькій духовній академії. У 1918 повертається до Полтави, а згодом переїздить до Києва, де був приват-доцентом Київського університету (1919), професором Вищого інституту народної освіти в Києві (1920).
З 1919 працював у Всенародній бібліотеці України каталогізатором, старшим бібліографом, керівником відділу україніки. Займався розшуком та комплектуванням колекційних фондів, рукописних матеріалів. У 1920 повернувся до Полтави, де очолив Полтавську центральну наукову бібліотеку і одночасно працював на посаді професора кафедри історії всесвітньої літератури Полтавського українського інституту.
Повернувшись до Києва (1924), поновив роботу у Всенародній бібліотеці України, де науково обґрунтував ознаки віднесення документа до періодичних видань, визначив поняття «періодика» та критерії відбору до фонду, розробив план та методичні засади зведеного каталогу періодичної преси України, визначив завдання і напрями роботи по створенню бібліографічного репертуару періодики України, розробив методику бібліографічного опису, а також керував роботою аспірантів у галузі теорії й методології бібліографії та історії іноземної бібліографії. Через політичні переслідування М. Сагарду було звільнено у 1932.
Вчений опублікував понад 30 праць бібліографічного характеру, друкував статті й розвідки про організацію бібліографії, каталогізації в Україні, подавав бібліографічні огляди україніки в російських журналах, упорядкував «Каталог видань Всеукраїнської АН за 1930 р.», «Систематичний каталог видань ВУАН за 1931 р.», «Каталог антикварної книжки». Був співредактором «Журналу бібліотекознавства та бібліографії» (1927–1930), переклав українською мовою романи В. Гюго «Людина, що сміється», Ч. Діккенса «Повість про двоє міст» та ін.
Помер Микола Іванович 16 березня 1943 року під час нацистської окупації.

Нині дуже часто чуємо «проєкт», «проєкти», «метод проєктів», «проєктування в школі» тощо.
А чи справді це новація для сучасної освіти?
Пропонуємо розібратись з цим разом з нами і ознайомитися зі статтями про метод проєктів в українській школі 1920-1930-х років
Наступні кілька тижнів завдяки нашим #доступні_фонди_педмузею Ви ознайомитесь з думками педагогів 1920-1930-х років щодо використання цього методу.
А розпочнемо ми зі статті Григорія Ващенка «Метод проектів» (Ващенко Г. Г. Загальні методи навчання. Підручник для педвузів. Харків: Державне видавництво України, 1929. С. 207–229.)

Цю статтю Ви знайдете за посиланням https://cutt.ly/OhkxLWg

Приємного читання! Чекаємо на Ваші думки!

#опис_зображень Обкладинка видання Педагогічного музею України. З товстої чорної лінії намальований схематичний мозок. Текст «Педагогічні републікації. Метод проектів в українській школі 1920-1930х років».

Пам'ятаємО. ШануємО.

#опис_зображень На картинці зібрані плашки проекту «Педагогічний календар» для ювілярів грудня Миколи Сагарди, Олексанжра Шумського,Гуго Гаудига, Миколи Плевако, Миколи Матіїва-Мельника, Ігоря Лоського,Андрія Алиськевича, Северини Карабівської, Валентина Маркіна та Святослава Караванського.

Народився Ярослав-Богдан Рудницький 28 листопада 1910 в Перемишлі в сім’ї правника. Навчався спочатку у Стрийській гімназії разом із Степаном Бандерою. Мріяв вивчитися на лікаря, але українцям за польської окупації Галичини це було зробити дуже важко. Тому 1929 вступив до Львівського університету на відділ славістики, який закінчив 1937. Наступного року Ярослава Рудницького запрошують до Українського наукового інституту в Берліні укладати великий «Українсько-німецький словник». Працював на посаді професора Українського вільного університету у Мюнхені. Потому викладав у Карловому університеті в Празі та Гейдельберзькому університеті.
1949 Ярослав Рудницький разом з родиною переселяється до Канади, де стає професором Манітобського університету у Вінніпезі. Тут він у 1951 засновує кафедру славістики, виховує україністів. З 1963 стає професором в Українському католицькому університеті імені Святого Климента в Римі.
Рудницький був відомий у Канаді як організатор українських наукових інституцій. Разом із Дмитром Дорошенком і Леонідом Білецьким він заснував на цих теренах Українську Вільну Академію наук, був її Президентом у 1954–1974. Організував такі наукові об’єднання, як Канадська асоціація славістів, Канадське лінгвістичне товариство, Канадський інститут мовознавства, Канадська асоціація порівняльної літератури, Міжнародна асоціація гуманістичних і суспільних наук Канади. Вчений вільно володів десятками мов, зокрема старогрецькою та латиною.
У Ярослава Рудницького була пристрасть – шукати, де б він не перебував, українські сліди: Лесі Українки – в Італії, Осипа Федьковича – у Венеції, Марка Вовчка – у Німеччині, Михайла Коцюбинського – на острові Капрі, Юрія Лисянського – на Гавайських островах.
А найбільше піклувався вчений про українську мову, присвятивши різним її проблемам десятки наукових публікацій. Професор вважав єдино науковим український правопис 1929 року.
Помер Ярослав-Богдан Рудницький 19 жовтня 1995, похований у Монреалі в Канаді.

#опис_зображень Картинка проекту «Педагогічний календар» присвячена 110 літтю Ярослава-Богдана Рудницького.
Фото його портрет. Текст «Ярослав-Богдан Рудницький, 28 листопада, (1910- 1995), мовознавець, літературознавець, організатор української науки в Канаді».
З детальним описом художнього оформлення картинки проекту Педагогічний календар можна ознайомитись за посиланням https://cutt.ly/iymSmUO

День пам'яті жертв голодоморів

"Заподіяно його з нечуваною нелюдськістю, в масовій замучливій смерті. Мета: невідновимо підрізати непокірне селянство, першою чергою — українське. Вгасити його життьову віру, одночасно обезголовлюючи його: вибиваючи вільнодумну інтелігенцію, з особливою спустошливістю — коло вісімдесяти відсотків складу — на Україні"
Василь БАРКА. Від автора. Жовтий князь. 8.VII.1989. США

28 листопада 1890 року народилася письменниця та перекладачка Зінаїда Тулуб. Сьогодні виповнюється 130 років від дня її народження.

Майбутня письменниця закінчила Ольгинську гімназію (1904-1909) і слов’яно-російський відділ історико-філологічного факультету Вищих жіночих курсів (1909-1917). За свої здобутки та дослідження була залишена при Київському університеті для підготовки до професури.

Почала друкувати вірші у 1910 році, пізніше перейшла на прозу. У 1920-х роках працювала лектором у військових частинах, завідувала літературною частиною Київського фотокомітету та самотужки опанувала українську мову. У 1926 році для ВУФКУ Зінаїда Тулуб написала кіносценарії до стрічок «Сагайдачний» та «Йоганн Ґуттенберґ», хоча до кінематографічної реалізації цих картин справа не дійшла. Але далі були й інші сценарії.

Перекладала російською мовою твори Коцюбинського, Стефаника та ін., у журналі «Червоний шлях» публікувала переклади із французької. За допомоги Павла Тичини отримала можливість працювати над історичним романом «Людолови». Твір користувався неабиякою популярністю, а у 1937 році роман був представлений на Всесвітній виставці в Парижі та невдовзі оголошений «шкідницьким». Вже 4 липня 1937 Зінаїду Тулуб було заарештовано за приналежність до неіснуючої контрреволюційної організації. 10-річне ув’язнення відбула в Ярославській тюрмі та на Колимі, пізніше вислана в Алма-Атинську область, де працювала шкільним бібліотекарем, а з 1950 - у Кокчетавській області Казахської РСР. Загалом в ув'язненнях відбула 19 років. Після скасування вироку (23 червня 1956) оселилася в Києві, хвора і самотня, остаточно відредагувала текст «Людоловів», написала роман про заслання Т.Шевченка «В степу безкраїм за Уралом».

Померла 26 вересня 1964 року в Ірпінському будинку творчості. Похована в Києві на Байковому кладовищі.

2 березня 2013 року презентували книгу спогадів Зінаїди Тулуб - «Моя жизнь».

Сьогодні, 27 листопада, - 60 років від дня смерті Івана Панасовича Соколянського (1889, станиця Дінська, Кубань – 1960, Москва) – видатного українського педагога, дефектолога, тифлосурдопедагога, засновника наукової школи виховання сліпоглухих дітей.

Не випадкового ми згадуємо його сьогодні, оскільки саме з його постаті розпочнеться новий проєкт Педагогічного музею України!
У періодичних виданнях нашого музею є багато цікавих статей, присвячених освіті дітей та дорослих з інвалідністю, з якими ми вирішили познайомити наших підписників та всіх, кому близька ця тема.
Отже, вже у грудні, ми разом з Юлія Патлань та Маріна Ліферова почнемо знайомити Вас з першими статтями та постатями в проєкті «З історії спеціальної педагогіки»!
Слідкуйте за оновленнями на сторінці музею!
До зустрічі!

#опис_зображень Фото Івана Соколянського анфас та у профіль зі слідчої справи. Фото зі слідчої справи 1937 р., другий арешт. ГА СБУ ГА СБУ Ф. 6. Спр. 38640 фп. Т. 2. Арк. 65.

#спецпед_у_педмузеї
#доступні_фонди_педмузею

Сергій Іванович Маслов народився 28 листопада 1880 в м. Ічня Чернігівської губернії. У 1898 закінчив Прилуцьку класичну гімназію. Неординарні можливості майбутнього вченого відзначали не тільки педагоги, але й друзі, товариші із гімназії. Серед найближчих друзів були Володимир Дорошенко – майбутній відомий бібліограф та Олександр Щербина – майбутній учений-філософ, сліпий з дворічного віку. Вони пишалися дружбою з Сергієм, бачили його точність, працелюбність, відповідальність.
З 1898 навчався в Київському політехнічному інституті, з 1900 – на природничому відділі Університету св. Володимира. Однак у 1902 вступив на історико-філологічний факультет Університету св. Володимира. За активну участь у студентському революційному русі, його було віддано в солдати серед 183-х студентів Київського університету і вислано до Луцька (1900). У цей час С. Маслов захопився народною творчістю, збирав матеріали для словника української мови, які пізніше використав Б. Грінченко. Після служби у 1901 продовжив навчання, закінчив Київський університет (1907) і був залишений професорським стипендіатом на кафедрі історії російської мови та літератури. Будучи ще студентом, він опублікував першу працю з фольклору – у 1902 р. вийшла його стаття «Лірники Полтавської та Чернігівської губерній».

З 1913 С. Маслов розпочинає педагогічну діяльність як приват-доцент в Університеті св. Володимира та на Вищих жіночих курсах, викладає латину й історію російської літератури в київських гімназіях.
Після 1917 працював у вищих і середніх закладах Києва, був дійсним
членом Науково-дослідної кафедри мовознавства. С. Маслов працював у Всенародній бібліотеці України у 1926–1937. З 1939 – завідувач відділу Інституту літератури АН УРСР.
Викладацька діяльність С. Маслова репрезентована значною кількістю курсів лекції та спецкурсів із філологічних дисциплін, які він читав у різноманітних вищих та середніх навчальних закладах Києва.
Наукові праці С. Маслова відповідали таким основним напрямам: книгознавчі дослідження та твори з історії книгодрукування, бібліографічні праці, евристично-літературознавчі та філологічні роботи. Вчений першим здійснив масштабний розшук, палеографічний і філологічний аналіз та публікацію творів багатьох маловідомих українських письменників ХVI–ХVIІІ століть, першим виконав цілісний науковий огляд українських стародруків, розробив принципи укладання українського бібліографічного репертуару XVI–
XVIII століть. У 1925 опублікував працю «Українська друкована книга ХVI–XVIII ст.»
Помер 11 січня 1957. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі.

#опис_зображень Картинка проекту «Педагогічний календар» присвячена 140 літтю Сергія Маслова.
Фото його портрет. Текст «Сергій Маслов, 28 листопада, (1880- 1957), український літературознавець, книгознавець, педагог».
З детальним описом художнього оформлення картинки проекту Педагогічний календар можна ознайомитись за посиланням https://cutt.ly/iymSmUO

26 листопада науковці Педагогічного музею України взяли участь у ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Музейна педагогіка в науковій освіті».
Щиро вдячні організаторам Національна академія педагогічних наук України за якість організації і проведення заходу, а колегам ‒ за цікаві доповіді, обмін ідеями та приємне спілкування!

#опис_зображень Картинка проекту #Цитата_від_Музи_педагогіки
Текст: “Лише то Учитель, хто живе так, як навчає! Г.Сковорода”.
З детальним описом художнього оформлення картинки проекту “Цитата від Музи Педагогіки” можна ознайомитись за посиланням https://cutt.ly/KymDg7E

#АфоризмиСухомлинського
спільний музейно-бібліотечний онлайн-проєкт

Організатори: Педагогічний музей України
ДНПБ України ім В О Сухомлинського НАПН України
Педагогічно-меморіальний музей В. О. Сухомлинського

#опис_зображень На картинці ліворуч - фрагмент фото, де зображено двох учениць та учня, які грають на баянах. Текст "Дитинство так само неможливе без музики, як неможливе без гри, без казки"

Микола Іванович Пирогов народився 25 листопада 1810 в Москві в сім'ї військового чиновника, був тринадцятою дитиною в сім'ї. Навчався в приватному пансіоні, а згодом на медичному факультеті Московського університету. Випускник Дерптського університету (зараз університет міста Тарту в Естонії). 1832 захистив докторську дисертацію. 1832–1841 – професор кафедри хірургії і керівник хірургічної клініки Дерптського університету. 1841–56 – професор кафедри госпітальної хірургії Петербурзької медико-хірургічної академії.

Микола Пирогов — основоположник воєнно-польової хірургії, створив атлас топографічної анатомії людини, запропонував тактику медичного сортування, започаткував використання анестезії при оперативних втручаннях. Під час Кримської війни був головним хірургом Севастополя, вперше сформував службу Сестер милосердя. М. Пирогов вперше в історії світової медицини застосував гіпсову пов'язку. Зробив тисячі операцій, рятуючи життя пораненим воїнам. Своєю самовідданою працею він перетворив хірургію на науку.

У 1856 був призначений попечителем Одеського навчального округу, а у 1858–1861 він – попечитель Київського навчального округу. У своїй новаторській педагогічній діяльності сприяв демократизації освіти, а саме: піклувався про всенародне початкове навчання, про підготовку вчительських кадрів; високо підносив роль жінки в суспільстві; у реформі вищої школи виступав за автономію університетів, за розширення можливостей для вступу в університети різних верств населення та ін. Микола Іванович сприяв організації недільних шкіл для дорослих у Києві (1859) та створенню Новоросійського університету в Одесі (1863).
З березня 1861, вийшовши у відставку, Пирогов до кінця свого життя проживав у своєму маєтку у с. Вишні (нині м. Вінниця), де лікував хворих у заснованій ним лікарні, а також активно займався громадською роботою.
Микола Пирогов помер у с. Вишні у 1881. Набальзамоване тіло зберігається у склепі церкви біля будинку-музею М.Пирогова у Вінниці.
У фондах Педагогічного музею України зберігається прижиттєве видання праць М. Пирогова («Собрание литературно-педагогических статей Н.И. Пирогова», Київ,1861)

#опис_зображень Картинка проекту «Педагогічний календар» присвячена 210 літтю Миколи Пирогова.
Фото його портрет. Текст «Микола Пирогов, 25 листопада, (1810- 1881), анатом, хірург, попечитель Київського і Одеського навчальних округів».
З детальним описом художнього оформлення картинки проекту Педагогічний календар можна ознайомитись за посиланням https://cutt.ly/iymSmUO

Цьогоріч завдяки Цифрова Країна ми створили електронні копії робітних книжок. Це підручники, які видавалися у 1920-х - на початку 1930-х років і були пристосовані до потреб комплексної системи навчання. Цікаво, що робітні книжки українською мовою друкувалися не лише в Україні, а й у Воронежі, Хабаровську та Ростові над Доном. Плануємо у 2021 р. створити віртуальну виставку про ці унікальні підручники

Роберт Зейдель народився 23 листопада в Саксонії. Закінчивши народну школу, почав працювати на місцевій фабриці. Шляхом самомосвіти склав екзамени за вчительську семінарію, потім вчителював, відвідував Цюрихський університет. З 1890 редагував газету «Робітничий голос». Пізніше заснував журнал «Народне право». Викладав у Федеральній вищій технічній школі та у Цюрихському університеті. З 1896 займався громадською роботою в Цюрихському кантоні. Пізніше вступив у членство соціал-демократичної партії і був президентом робочого секретаріату Цюрихського кантону.

У 1880-х висунув ідею про трудову школу, що могла, на його думку, здійснитися лише тоді, коли суспільство визнає працю основою всієї культури. Ідеї щодо трудової школи виклав у працях «Ручна праця – основа і наріжний камінь гармонічної освіти та виховання» (1901), «Трудова школа, трудовий принцип і трудовий метод» (1910), «Школа майбутнього – трудова школа» (1919) та ін. Значний інтерес викликають і тісно пов’язані з ідеями трудового виховання соціально-педагогічні ідеї Р. Зейделя, представлені в його статті «Цілі виховання» (1921).

Роберт Зейдель був переконаний, що людина зможе здійснити своє призначення не як окрема особистість, а лише як член громади, племені, народу. Вчений писав, що соціальна педагогіка розуміє і розглядає людину не як окрему особистість, а головним чином, як істоту суспільну. Значить, «індивідуальну педагогіку слід вважати великою науковою оманою, оскільки вона розглядає людину як істоту, яка живе сама по собі і сама для себе, а не як соціальну істоту, яка розвивається в суспільстві собі подібних, через суспільство і завдяки складному процесу суспільного життя».
Водночас соціальна педагогіка, за Р. Зейделем, аж ніяк не заперечує індивідуального розвитку людини, оскільки людське суспільство і людська природа складають її основу. Провідні форми соціально-педагогічної діяльності шкіл – ручна праця, гра, сільськогосподарська праця. Вони здатні викликати в учнів «переживання соціального почуття та соціальної волі»
Помер Роберт Зейдель 19 липня 1933 у Цюриху.

#опис_зображень Картинка проекту «Педагогічний календар» присвячена 170 літтю Роберта Зейделя.
Фото його портрет. Текст «Роберт Зейдель, 23 листопада, (1850- 1933), швейцарський педагог, один із теоретиків трудової школи.
З детальним описом художнього оформлення картинки проекту Педагогічний календар можна ознайомитись за посиланням https://cutt.ly/iymSmUO

Want your museum to be the top-listed Museum in Kyiv?

Click here to claim your Sponsored Listing.

Videos (show all)

Нова айдентика Педагогічного музею України
Вітаємо з Новорічно-різдвяними святами!
Перерваний урок
Першоквітневе :)

Category

Telephone

Address


Володимирська. 57
Kyiv
01030

Opening Hours

Monday 10:00 - 17:00
Tuesday 10:00 - 17:00
Wednesday 10:00 - 17:00
Thursday 10:00 - 17:00
Friday 10:00 - 17:00
Other Community Museums in Kyiv (show all)
Музей Максима Рильського Музей Максима Рильського
Максима Рильського 7
Kyiv, 03028

Офіційна сторінка Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського.

Музей історії київської благодійності Музей історії київської благодійності
вул. Костянтинівська 6/8
Kyiv, 04071

У приміщенні, відомому киянам як Будинок Петра І, на Подолі, можна дізнатися про історію найдавнішої пам'ятки житлової архітектури Києва.

Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану
Майдан Незалежності, 18/2
Kyiv, 01001

Місце експозиції та культурних заходів. Прообраз майбутнього музею Революції гідності.

Bulgakov museum in Kyiv Bulgakov museum in Kyiv
Андріївський Узвіз 13
Kyiv, 04070

Працюємо щодня: 11:00 до 18:00 (*останнє відвідування о 17:00) Середа – ВИХІДНИЙ! Екскурсії: 12:00, 14:00 та 16:00 Бронюйте місця - 0444253188

Музей истории моды Марины Ивановой Музей истории моды Марины Ивановой
Межигорье.Гостивой домик.Около водопада.
Kyiv

Музей истории моды Марины Ивановой - это самая большая частная коллекция старинной женской одежды и аксессуаров XVIII-XX вв. в Украине.

About   Contact   Privacy   FAQ   Login C